Архітектурна спадщина Білорусі

Білорусь знаходиться на своєрідному духовному кордоні Східної і Західної Європи, на розломі культур і релігій, що, природно, позначилося на специфіці білоруського зодчества, і в першу чергу культового.

Сегодня за время одной поездки невозможно посмотреть и познакомиться с Беларусью. Культура, исторические места, архитектура Беларуси и ее уникальная природа заинтересуют даже самых бывалых путешественников.

Перші міста на території Білорусі виникли в період раннього середньовіччя. Найдавніші з них - Полоцьк (862 рік) і Вітебськ (974 рік). У X столітті в Полоцьку був зведений перший хрестово-купольний православний Софійський собор, який поклав початок білоруському монументальному мистецтву. Перший відомий літописний східнослов'янський зодчий - монах Іоанн: саме він у XII столітті звів на території жіночого монастиря біля Полоцька невеликий Спасо-Преображенський собор.

У XIII столітті на території Білорусі найбільшого поширення отримує так зване оборонне зодчество, викликане до життя військовими погрозами білоруським землям як зі Сходу (монголо-татарські орди), так і Заходу (хрестоносці). Будуються замки князів і магнатів з потужними стінами і вежами з величезних валунів і великомірної цегли, підперезані валами і ровами (повністю або частково збереглися вежа-донжон в Кам'янці, замки в Ліді, Крево, Світі, Несвіжі, Гродно).

Православні церкви перетворюються в маленькі фортеці з бойовими вежами по кутах. У них в разі військової небезпеки ховалося навколишнє населення. XVI століття Середина - час появи бароко, яке буде панувати в білоруській архітектурі протягом двох століть. Першою будовою в бароковому стилі не тільки на території Білорусі, а й у Східній Європі став костел Божого Тіла в Несвіжі (центр володінь князів Радзивіллів). Цей храм став тим паростком, з якого виросла самобутня архітектура білоруського бароко.

У XVII-XVIII століттях основу монументального зодчества і містобудування склали монастирські ансамблі католицьких орденів, які особливо активно почали проникати на територію Великого князівства Литовського після підписання Люблінської (1569 року) і Брестської (1596 рік) уній. Архітектурною домінантою міст того часу служили також світські монументальні споруди - ратуші і резиденції магнатів. Кінець XVIII століття - це, як і в західноєвропейській архітектурі, панування класицизму, слідування зразкам античності.

Після розподілів Речі Посполитої та входження білоруських земель до Російської імперії багато католицьких храмів на території Білорусі були закриті і перебудовані під православні церкви в псевдоросійському стилі. Однак і ці штучно щеплені пластичні архітектурні форми в місцевих матеріалах, природному камені та дереві придбали художню своєрідність. XX століття - століття двох світових воєн і пролетарської революції - завдав катастрофічної шкоди культурній спадщині Білорусі. Майже всі білоруські міста були зруйновані в ході Великої Вітчизняної війни і заново відновлені в післявоєнний період.

При цьому архітектурна композиція проспекту Незалежності в Мінську - єдина в світі комплексна забудова, виконана архітекторами строго за проектом. Головний проспект білоруської столиці почали зводити відразу після визволення столиці, і з тих пір класичний вигляд фасадів не змінювався. В результаті трикілометрова ділянка проспекту претендує на включення до Списку Всесвітньої культурної і природної спадщини ЮНЕСКО.